Основні дати життя і діяльності Івана Пулюя

1845 р., 2 лютого У містечку Гримайлів що на Тернопільщині в родині Павла та Ксенії Пулюїв народився син Іван.
1857-1865 рр. Навчання у Тернопільській класичній гімназії.
1865-1869 рр. Навчання на теологічному факультеті Віденського університету.
1865 р. Заснував товариство українських богословів у Відні.
1868 р. Один із засновників легального студентського товариства «Січ» у Відні.
1869 р. Уклав і видав народною мовою Молитвослов.
1869-1872 рр. Навчання на філософському факультеті Віденського університету.
1871 р. Початок спільної праці Івана Пулюя та Пантелеймона Куліша над перекладом Біблії, вихід у світ перекладу чотирьох Євангелій від Івана, Луки, Матвія і Марка.
1872 р. Вихід у світ другого розширеного видання Молитовника.
1872-1873 рр. Голова товариства «Січ».
1872-1874 рр. Наукова праця у фізичній лабораторії професора фон Лянга у Віденському університеті.
1874 р. Видрукував перші дві статті в журналі Доповіді Віденської Академії наук присвячені експериментальному дослідженню залежності внутрішнього тертя повітря від температури.
1874-1875 рр. Асистент викладач кафедри фізики механіки та математики Військово-морської академії у місті Фіюме (тепер Рієка у Хорватії). Сконструював прилад для вимірювання механічного еквіваленту теплоти.
1875-1876 рр. Навчання і праця у Страсбурзькому університеті в фізичному інституті професора Августа Кундта.
1876 р. Захистив дисертацію про залежність внутрішнього тертя газів від температури і здобув ступінь доктора натурфілософії у Страсбурзькому університеті.
1876-1883 рр. Асистент і приват-доцент у Віденському університеті.
1880 р. 3 друкарні НТШ у Львові вийшло повне видання Нового Завіту перекладу І. Пулюя та П. Куліша.
1880-1882 рр. Чотири важливі статті Пулюя, присвячені катодним променям, видрукували «Доповіді Віденської Академії наук».
1882 р. Технічний директор електротехнічного бюро у Відні, один із засновників фахового журналу «Zeitschrift Electrotechnik».
1883 р. Член-засновник електротехнічного товариства у Відні.
1883-1884 рр. Консультант і директор фабрики освітлювальних ламп власної конструкції. Великий успіх на електротехнічній виставці у м.Штайрі влітку 1884 р.
1884 р. На запрошення міністерства освіти зайняв посаду професора експериментальної і технічної фізики Німецької високої технічної школи у Празі.
1885 р. Започаткував у Німецькій політехніці у Празі окремий лекційний курс з електротехніки.
1888 р. Заснував електротехнічне товариство у Празі, в якому головував багато років.
1888-1889 рр. Ректор Німецької політехніки у Празі.
1889 р. Лондонське фізичне товариство видало в англійському перекладі монографію І.Пулюя про катодне проміння.
1896 р. Опублікував у «Доповідях Віденської Академії наук» дві статті, в яких обгрунтував природу та механізм виникнення Х-променів, описав деякі їх властивості.
1899 р. Обраний дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові.
1902 р. Домігся заснування окремої кафедри електротехніки у Німецькій політехніці в Празі, став її першим завідувачем.
1903 р. Стараннями І. Пулюя вийшов у світ повний переклад Біблії, виконаний П. Кулішем, І. Нечуєм-Левицьким та І. Пулюєм.
1904 р. Опублікував серію статей у газеті «Діло» в справі відкриття українського університету, які вийшли також у вигляді окремої збірки під назвою «О руський університет у Львові». Звернувся до російських властей і до Академії наук у Петербурзі з вимогою дозволити поширення Святого Письма українською мовою в Російській імперії.
1905 р. Добився дозволу в японського генерала Ногі на поширення духовного слова українською мовою серед вояків-українців, полонених під час російсько-японської війни.
1906 р. За наукову та викладацьку працю відзначений орденом Залізної корони
1910 р. Отримав титул радника двору.
1913 р. Обраний почесним членом Віденського електротехнічного товариства.
1914 р. Разом з І. Горбачевським очолив Комітет допомоги українським біженцям з Галичини, окупованої російськими військами, а також пораненим воякам-українцям і військовополоненим. Заснував фонд для фінансової підтримки навчання української молоді.
1915 р. Видав низку статей і дві брошури німецькою мовою, в яких обгрунтував тезу про необхідність створення самостійної української держави, яка стане ключем до миру і стабільності в Європі.
1916 р. Одержав пропозицію зайняти посаду міністра освіти Австрійської монархії, однак відмовився за станом здоров'я. Вийшов на пенсію.
1918 р., 31 січня Помер у Празі, де й похований на Мальвазінках.
29 січня 2015 року