День пам'яті

«Нехай не гасне світ науки!» - рядок з «Молитви» Пантелеймона Куліша, яку він присвятив своєму другові Іванові Пулюю. «Про людину, що просвітила розумом науку і духовність, заговорить, невдовзі з величною повагою не лише Україна, але и світ», - сказав Пантелеймон Куліш.

«Професор Іван Пулюй був не тільки найвизначнішим фізиком Австро-Угорщини. Він належав до тих, хто у другій половині XIX - на початку ХХ-го століть формував світ», - це слова професора Вільгельма Форманна з його виступу в радіопередачі австрійського радіо, присвяченій 50-річчю від дня народження Івана Пулюя.

2 лютого 2014 року виповнилося 169 років від дня народження великого світоча української науки і культури - Івана Пулюя. З цієї нагоди в нашому університеті 12 лютого 2014 року було проведено День пам'яті Івана Пулюя. Урочистий захід розпочався зі спільного виконання Гімну України. Студенти поклали квіти до погруддя Івана Пулюя у холі головного корпусу.

Вшанувати пам'ять Івана Пулюя зібралася численна політехнічна громада та громадськість міста. Начальник відділу виховної роботи та зв'язків з громадськістю ТНТУ Децик Оксана Ярославівна зазначила: «Іван Пулюй був великим поборником української національної ідеї. Сьогодні, на тлі подій, які відбуваються в Україні, слова Івана Пулюя звучать як ніколи актуально. Цитую: «...Дуже важливо для забезпечення стабільності миру в Європі мати самостійну Україну. Незалежність України є, в нашому глибокому переконанні ключем для збереження миру в усій Європі» (І.Пулюй «Україна та її міжнародне політичне значення», Відень, 1915р.)». Опісля цих слів присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих героїв Майдану та запалили свічки надії та сподівання за мир в Україні.

Ректор університету, професор Петро Володимирович Ясній у своєму виступі подякував усім, хто підтримав ідею повернення із забуття та присвоєння Тернопільському технічному університету імені славетного сина України Івана Пулюя, а також тим, хто і далі продовжує вивчати, досліджувати архівні матеріали, описи, наукові праці І.Пулюя.

Під час урочистого церемоніалу до слова були запрошені перший ректор Тернопільської політехніки, академік Шаблій Олег Миколайович та завідувач кафедри менеджменту підприємницької діяльності, професор Андрушків Богдан Миколайович. Це ті люди, які доклали чималих зусиль, щоб університет набув статусу національного та був названий ім’ям великого вченого та громадського діяча.

«Значимість культурної й наукової спадщини Івана Пулюя є беззаперечно великою, як для України, так і світової спільноти» - зазначив директор державного архіву Тернопільської області, викладач кафедри українознавства та філософії ТНТУ Гумен Юрій Євгенович.

Підсумовуючи сказане, заступник міського голови Леонід Олексійович Бицюра побажав студентству наслідувати свого патрона – Івана Пулюя, реалізувати його наукові й державницькі ідеї.

Продовжили дійство пулюївські наукові читання в читальній залі науково-технічної бібліотеки університету. З доповіддю «Від таємних громад до легальної "Січі"» виступила членкиня наукового товариства ім. Т.Шевченка Ольга Михайлівна Збожна. Варто зазначити, що багаторічні напрацювання пані Ольги стосуються вивчення діяльності представників таємного товариства "Громада", засновником якого у Тернополі був Іван Пулюй.

«Навчаючись у Відні, Іван Пулюй наголошував на тому, що потрібно зробити організацію не таємною, а відкритою. Таке товариство було зареєстроване під назвою "Січ", а шостим кошовим Віденської "Січі" став Іван Пулюй, - розповіла пані Ольга. - Товариство знищили в 1945 році радянські війська після того, як увійшли до Відня».

"Громада" - це школа виховання української еліти. І сьогодні засади діяльності таємного товариства є актуальними. Ольга Збожна переконана, що встановлення меморіальної пам'ятної дошки на будинку №2, що на вулиці Листопадовій, де знаходилось товариство, повинно бути справою честі для тернополян. Таким чином сьогоднішні жителі вшанують тих, хто колись не шкодував ні сил, ні коштів задля утвердження українських цінностей.

Розповідь про великого вченого хотілося б завершити словами, які сказав над його могилою ректор Празької політехніки, професор Бах: «…Ти був людиною сильних переконань і гостро викарбованою особистістю, але також людиною, що знала, як дотримуватися вірності народові, з якого ти вийшов, і немає більшої вірності, аніж вірність власному народові. Доля дозволила тобі побачити ранішню зорю свободи, до якої піднявся з темних хмар твій нарід, який ти любив до останнього подиху, та її перші сонячні промені побажали озолотити кінець твого сповненого праці життя».