До 200-ліття Тараса Григоровича Шевченка

Літературно-мистецька програма
«Та не однаково мені»

13 березня 2014 року читальна зала бібліотеки ТНТУ ім.І.Пулюя була цілком заповнена студентами, викладачами, працівниками вузу.

Не кожному випадає щастя святкувати такий великий ювілей нашого Тараса Шевченка. Така нагода — раз в 200 років, і ми її маємо.

Кажуть, Шевченку не щастить на ювілеї: це і 1914 рік — 100 річчя від дня народження, коли в Києві чорносотенці розганяли зібрання людей, які хотіли вшанувати Великого Кобзаря. Це був час, який передував 1-й світовій війні.

Події останніх місяців якось теж не в повній мірі дали можливість підготуватись і провести на державному рівні 200-річний ювілей поета і пророка України. Але можливо, якраз це і є здійсненням його пророцтв, можливо, «Кобзар», який читається сьогодні як ні в одному з попередніх століть якраз написаний для нас — сьогоднішніх, і тексти поетичних творів Шевченка нас провадять у нашому житті і кажуть, що нам робити далі для оновлення Великої України. Шевченко сьогодні тримає над Україною небеса!

— Мистецька програма «Та не однаково мені» присвячується всім, хто відстояв нашу можливість сьогодні вільно читати Шевченка, хто загинув за гідність і людську честь, всім, хто ще знаходиться на лікуванні, героям «Небесної сотні» та 200-літньому ювілею Тараса Шевченка, — сказала начальник відділу виховної роботи та зв'язків з громадськістю Децик Оксана Ярославівна. — Ми робимо ще один крок назустріч Великому Кобзарю, згадуючи його як геніального поета, великого художника та незмінного духовного провідника української нації, і читаємо його твори.

А читали Шевченківську поезію під час дійства Оля Черниш («Гомоніла Україна»), Ірина Новіцька («Тополя»), Світлана Біда («У нашім раї на землі...»), Ганна Михальчук («Доля»). Також заслухані усі були співаною поезією у виконанні Оксани Попадюк («По діброві вітер виє»), Тетяни Туріч («Бандуристе, орле сизий»), Андрія Бойчука («Суботів», «Не нарікаю я на Бога»), Михайла Солоненка («Думи мої, думи мої»).

Читання та спів поезій почергово перепліталися із відеопоказом портретів та живописних творів Шевченка та фото Майдану, адже Шевченко і Майдан — це дві невіддільні рушійні великі сили, в яких живе душа українського народу, а Шевченкове слово — то могутня зброя в усі часи визвольної боротьби українців.

Надзвичайно актуальні і спонукуючі слова Василя Стефаника зачитав ведучий дійства Михайло Осадчук: «Читайте Шевченка, а там отворена вам ціла проява, історія і душа українського народу. Там є найкращі скарби українського народу. І доки наш народ за своє визволення боротися буде, доти той кріпацький син стоятиме перед очима вашими, ваших дітей, онуків і правнуків. Там для всіх мільйонів українського народу велика книга мудрості, книга любові до України».