ХV Міжнародний конкурс із української мови імені Петра Яцика

Щорічно в листопаді українці відзначають День писемності. Наш університет не залишається осторонь цієї важливої події. З нагоди свята у Тернопільському національному технічному університеті відбувся ХV Міжнародний конкурс із української мови імені Петра Яцика.

Майбутні інженери, економісти, психологи з кожним роком все активніше долучаються до Конкурсу. У такий спосіб вони виявляють свою небайдужість до сучасного стану і розвитку рідної мови. Приємно, що студенти показують високий рівень фахового мовлення, виявляють ерудованість та прагнення удосконалювати професійну мовну компетенцію.

Цьогоріч 17 листопада 2014 року у Конкурсі взяло участь 40 студентів ІІ і ІІІ курсів ТНТУ. Результати можна побачити у таблиці:

№ Прізвище, ім’я, по батькові Курс Група Бали Місце
1. Фойт Ольга Василівна ІІІ ПМ-31 92 І
2. Мазан Оксана Романівна ІІІ ПМ-31 82 ІІ
3. Войціщук Анастасія Сергіївна ІІІ БМс 82
4. Журавель Вікторія Василівна ІІІ БП-31 80 ІІІ
5. Сеник Галина Василівна ІІІ БМс 80
6 Бармак Ігор Миколайович ІІ СП-21 80
7. Олексів Любов Миколаївна І БМ-11 70
8. Накрийко Анастасія Ярославівна ІІІ БМ-31 69
9. Бабій Мар’яна Андріївна ІІІ БМ-31 69
10. Семинович Богдан Богданович ІІІ СП-31 69
11. Ксьондзик Ірина Михайлівна ІІ ЕТ-21 67
12. Лужний Олег Романович ІІІ БП-31 66,5
13. Горак Юлія Михайлівна ІІІ БП-31 64,5
14. Стояк Андрій Петрович ІІІ РМ-31 64
15. Черниш Ольга Володимирівна ІІ БМ-21 63
16. Волкова Аліна Павлівна ІІІ БП-31 62,5
17. Чорноус Владислав Святославович ІІІ БП-31 62
18. Кондирєв Вадим Сергійович ІІІ БМ-31 61,5
19. Кравчук Ольга Іванівна ІІІ БП-31 61,5
20. Андрус Степан Ігорович ІІІ РМ-31 61
21. Дмитрів Діана Дмитрівна ІІ СН-22 60
22. Обуховська Юлія Ігорівна ІІІ БП-31 59,5
23. Кузик Мар’ян Михайлович ІІІ РМ-31 58,5
24. Труш Сергій Володимирович ІІІ СБ-31 58
25. Кунуй Степан Богданович ІІІ СП-31 56
26. Макар Андрій Іванович ІІІ СП-31 55
27. Ющишин Юрій Олегович ІІІ СП-31 54,5
28. Радецький Іван Володимирович ІІІ СП-31 52
29. Данилишин Олег Ярославович ІІ МЗ-21 51,5
30. Барильська Софія Андріївна ІІІ СБ-31 47
31. Шеркунов Михайло Романович ІІ ЕТ-22 43
32. Третяк Христина Богданівна ІІІ ХК-31 41,5
33. Дмитришин Назар Олегович ІІ МА-21 38,5
34. Сирота Марія Богданівна ІІІ ХК-31 38
35. Чуйко Сергій Станіславович ІІ ЕТ-22 36,5
36. Очкурьова Христина Федорівна ІІІ ХКс-31 35
37. Грицько Віталій Ігорович ІІ ЕТ-22 28,5
38. Швець Олександр Павлович ІІІ РТс-31 26
39. Шайкін Анатолій Олександрович ІІ КТ-21 26
40. Бойко Володимир Андрійович ІІ МЗ-21 18

Надзвичайно цікавими виявилися творчі завдання. Учасникам необхідно було написати твір у публіцистичному стилі на тему: «Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію». Так, найвищим балом було оцінено роботу переможця групи СП-21 Ігоря Бармака. Члени журі вирішили подати текст зі збереженням орфографії та пунктуації автора.

«Що ж для людини значить слово, а особливо слово рідної мови? Одні називають його оберегом від усього лихого; для когось слово — це зв'язок із предками, для інших — Всесвіт, який людина прагне збагнути…

А яке ж воно, слово, в моєму житті? Це слово моєї рідної мови — української! Це слово геніального Тараса Шевченка, його вдячних послідовників у літературі — Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського та багатьох письменників, які усією душею любили свою мову, вірили, що з часом вона заволодіє розумом своїх дітей. І вони ніколи не зможуть її зректися.

На шляху розвитку нашої української мови було більше терену, аніж троянд. Царські посіпаки, прихвосні більшовизму, сучасні манкурти намагалися знищити душу мого народу. У двобій з душителями маминої мови кинувся Тарас Шевченко, який закликав обороняти інтереси «рабів німих» — своїх земляків. Адже він знав, що «од Бога і голос той, і ті слова ідуть у люди!»

«Правдивою іскрою Прометея» була мова для Івана Франка. Підхопивши у Тараса Шевченка естафету боротьби за виживання рідного слова, Каменяр невтомно працював на ниві його примноження і збагачення.

Своє поетичне слово Леся Українка віддала на службу народові. Її слово було вагомішим за зброю.

Чи повинна ж українська нація і сьогодні боронити свою мову більше, ніж територію? Безперечно, адже добре пам’ятаємо, що є мова — є народ.

Пасивні, слабкодухі пристосуванці! Це вас благає моя мова: «Рятуйте, спам’ятайтеся, захистіть! Не стане мене — і ви будете прокляті нащадками, якщо ще будуть нащадки у вас, українців!»

Якщо втрачену територію з часом ще можливо повернути, то мову — ніколи. Мова — не тільки засіб спілкування між людьми, давно відомо, що в мові закарбована багаторічна історія, досвід, здобутки культури, духовну самобутність, тому кожен завойовник, який хоче підкорити народ, насамперед знищує мову.

В усіх країнах мова національних меншин перебуває під захистом, а в Україні захисту потребує і сама українська мова! Радіопрограми, телебачення, інтернет перенасичені російською мовою. Зараз російськомовному українцю не лише не обов’язково знати українську мову, але й україномовні повинні вивчати російську для того щоб порозумітись між собою, в той час як у Росії україномовні повинні вивчити їхню державну російську мову для спілкування. Варто згадати відомі слова: «Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує їй свою мову». То хто ж є ці російськомовні? Адже вони не тільки нав’язують свою мову, а ще й намагаються зробити її державною.

Яскравим прикладом є теперішнє становище у Криму. Багато років там насаджувалась російська мова, рідко можна було зустріти місцевих, які б розмовляли українською. Народ, який там проживає втратив рідну мову, а Україна, внаслідок цього, частину території.

Отже, українська мова потребує нашого постійного захисту. Ми є носіями цієї мови і ми, і тільки ми, відповідальні за її збереження. У нас є безліч першочергових справ, та жодна з них не є більш важливою, ніж збереження мови наших предків. Ще Леся Українка писала: «Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію». Так, потрібно вивчати і знати багато мов, але рідною повинна бути лише одна і саме її необхідно завжди обороняти, збагачувати і передавати своїм дітям. Нав’язування іншої мови — це нав’язування чужих традицій, чужої історії і цінностей. Тому плекаймо, вивчаймо і любімо нашу солов’їну, адже чия мова, того й держава!»

На жаль, на обласному, ІІІ етапі Конкурсу, наші студенти не посіли призових місць, але вони не розчарувалися. Одна з учасниць сказала: «Ми ні на мить не пошкодували про участь!»

Віримо в успіх та перемогу в прийдешньому році!

Голова оргкомітету:
к. філол. н., ст. викл. Равлів І. П.

Голова журі:
к. філол. н., доц. Назаревич Л.Т.

Члени комісії:
к. психол. н., доц. Кухарська В. Б.,
к. філол. н., доц. Савчин Т. О.,
к. філол. н., доц. Гавдида Н.І.
к. філол. н., доц. Федак С.А.