Звучало слово Кобзареве

Шевченко – одна з кращих пісень боротьби….
Поки б’ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка.
Назим Хікмет

В ці березневі дні ми робимо ще один крок назустріч Тарасу Шевченку, читаючи його твори, згадуючи його як геніального поета, великого художника та незмінного духовного провідника української нації. Шевченкове слово здатне пробудити у нас надію й сподівання, вселити віру та запалити вогонь правди, даючи нам вічну, непроминальну енергію українського духу.

Слова Кобзаря, точно цитовані українськими повстанцями 2014 року чи вирвані з контексту, ставали дороговказами тим, хто піднявся проти влади. Відомі митці і політики не раз повторювали: "Хочеш знати, як діяти – відкривай «Кобзар» і читай!". Більш ніж півтора століття, що відділяють нас від живого генія, жодним чином не дали застаріти його віршам. Глибоко переконалися в тому і учасники літературно-мистецької програми «...Я на сторожі коло їх поставлю слово», яка відбулася 16 березня в читальній залі науково-технічної бібліотеки університету.

Ведучі згадали про Революцію Гідності та трагічні сторінки історії України, адже Шевченко і Україна – єдині. "Програма присвячується пам’яті Героїв Небесної сотні, пам’яті всіх, хто віддав своє життя за незалежність та свободу України", – наголосив ведучий Василь Кохан. Він додав: "І, мабуть, не випадково уже в наші драматичні дні відважний син древнього вірменського народу Сергій Нігоян гине в центрі Києва за ідеали гідності саме з Шевченковими словами на вустах: "Борітеся – поборете!".

У великій літературно-мистецькій композиції прозвучали як відомі музичні твори на слова Т. Г. Шевченка («По діброві вітер виє…» у виконанні Оксани Попадюк, «Думи, мої» у виконанні Назара Чорного), так і пісні сучасних авторів («Не спи, моя рідна земля» виконував Дмитро Павлюк, «Нас не зламає холодна байдужість» виконувала Соломія Матуняк, «Заспіваймо пісню про Україну» виконували Роман Ларіоник та Тарас Скуржанський). Учасники студії сучасного танцю «StuDDance» підготували музичну постановку «За мить» на пісню Святослава Вакарчука.

Лейтмотивом програми була незмінна Шевченкова поезія-присвята «І мертвим, і живим, і ненародженим…». Вірші великого Кобзаря читали студенти, викладачі і працівники вишу.

Сучасне розуміння важливості генія українства передала у своєму виступі доцент кафедри української та іноземних мов, кандидат філологічних наук Назаревич Леся Тарасівна. Нею були зачитані уривки з промови Івана Малковича на врученні Шевченківської премії 9 березня 2017 року. Ось один із них: "І дітям, і студентам варто наголошувати, що сильна і дієва мрія відкриває нам усі шляхи, навіть, здавалося б, у найнесприятливішому середовищі, однак для цього треба вперто і каторжно працювати. Тож приклад Шевченка має їх окрилювати, а не вганяти в безнадію. Срібна медаль Академії, академік гравюри, високоосвічений юнак, що має шанс продовжити навчання в Римі, – це все про Шевченка. Його чекає феєричне життя – він бачив, як живуть вищі суспільні прошарки, він умів бути франтом, був улюбленцем веселого творчого товариства – адже він не тільки художник, а ще й чудово співає, легко віршує…".

— Нам потрібне його слово. Бо воно залишається актуальними і до сьогодні. Воно важливе кожному з нас як потужна енергія, накопичена багатьма поколіннями і сконцентрована у пророцтвах поета, що здатні консолідувати суспільство перед новими викликами часу, — зазначила режисер і постановник літературно-мистецької програми, начальник відділу у справах молоді та зв'язків з громадськістю Децик Оксана Ярославівна.

В завершення заходу ведучий Микола Пастух словами Василя Стефаника закликав усіх читати Шевченка, адже "там отворена вам ціла проява, історія і душа українського народу. Там є найкращі скарби українського народу. І доки наш народ за своє визволення боротися буде, доти той кріпацький син стоятиме перед очима вашими, ваших дітей, онуків і правнуків. Там для всіх мільйонів українського народу велика книга мудрості, книга любові до України".