Версія для друку

Ректорат, колектив кафедри конструювання верстатів, інструментів та машин, увесь професорсько-викладацький склад Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя з глибоким смутком сприйняли звістку про відхід у вічність кандидата технічних наук, професора кафедри

Кривого Петра Дмитровича

08.07.1943 - 21.02.2021

Гірка звістка про непоправну втрату сколихнула колектив університету – на 78-му році відійшов у вічність кандидат технічних наук, професор кафедри конструювання верстатів, інструментів та машин, Заслужений винахідник України Петро Дмитрович Кривий.

Впродовж багатьох років життя Петра Дмитровича було нерозривно пов’язане із Тернопільським національним технічним університетом. Молодим, енергійним викладачем прийшов у колектив. І хоча життя не стелило перед ним веселкових стежок, боров життєві негаразди й невтомно трудився, сходинка за сходинкою піднімаючись на освітянський олімп, долаючи труднощі щоденною працею, несхитною наполегливістю та любов’ю до своєї справи. За час своєї трудової діяльності Петро Дмитрович зробив значний внесок у розвиток та процвітання нашого університету, виховав не одне покоління студентів та аспірантів, а глибина його мислення й науковий талант здобули заслужену повагу вчених як в Україні, так і за її межами.

У ці скорботні дні розділяємо невимовний сум і тугу близьких та рідних. Світлий, добрий спомин про Петра Дмитровича назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч із ним, тих, кого він навчав. Сьогодні ми згадуємо його як мудрого вчителя, людину, співчутливу до чужого горя, веселого і доброзичливого товариша, людину, з якою можна було поділитися і радістю, і смутком.

Світла пам’ять про Кривого Петра Дмитровича назавжди збережеться у наших серцях, а його життя буде прикладом для багатьох поколінь.

Висловлюємо найщиріші співчуття рідним і близьким покійного з приводу непоправної втрати. Хай рідна Тернопільська земля стане для нього пухом, а Господь дарує вічне життя у Царстві Небеснім.

ОЛЕГ ГЕРМАН ПАМ'ЯТІ ПЕТРА КРИВОГО

НАРОДИЛИСЯ У СУСІДНІХ СЕЛАХ. ВЧИЛИСЯ В ОДНІЙ ШКОЛІ. РАЗОМ ПРАЦЮВАЛИ… ТЕПЕР ЦЕ ВСЕ У МИНУЛОМУ.

Усе частіше… Все частіше
скликають нас прощальні дзвони.
В думках: «Та ми ж бо молоді ще?!.»
та сонце зболено-червоне
згаса над обрієм… І небо
жде… і на мене, і на тебе.
Усе частіше ми збираєм
думки, папери, згадки, аби
впорядкувати їх. Минає
усе зі снігом. Час ослабить
печаль, але не зникне туга
від втрати земляка і друга.
Господь величний краще знає
коли кому котра година
призначена. Усе минає
і наша вишівська родина
складає вдячність та прощення
в твоє Апостольське імення.
21.02.2021

Повернутись