Версія для друку

Ступка Михайло

Ступка Михайло

Громадський діяч української діаспори в Америці, науковий дослідник, меценат відродження Чернихова, автор тритомника споминів «Над тихим Серетом», «До берегів Атлантійського океану», «Під зоряним прапором Злучених Штатів Америки».

Для кожного з нас життя дає шанс утвердити свою земну місію: тим — у питаннях господарчих, тим — у справах педагогічних, тим — у діяннях духовних. Не кожен вміло чи вдало використовує таку нагоду, що спричиняє роздуми про марноту життєву, про долю невдячну чи про безжальний фатум. А причину найчастіше треба шукати у собі, шукати самому дорогу до себе.

Тримаю в руках одного з останніх листів пана Михайла, якого він переслав, уже будучи важко хворим: «Головне, Олеже, не піддавайся спокусам нарікань. Вони вбивають волю і хотіння. Вір у свої сили і засівай цю віру в себе. Ти порятуєш десятьох, а вони сотню, а вона тисячі. Віра народжує переконання. Переконання стає містком до перемоги над багном суєти. Пам’ятай про це завжди і всюди, в час веселий і в час розпачу».

Михайло Ступка — уродженець села Чернихів на Зборівщині, виходець з бідної селянської родини. Благословився він на світ 19 вересня 1914 року, а після закінчення у 1928 році народної школи був посланий на навчання до Львова. Однак, через важку хворобу матері, Михайло Ступка не зміг закінчити гімназію. Подальшу освіту здобував самотужки, з нестримним бажанням до пізнання світу.

3 1937 по 1938 рік служив у польському війську, але після повернення додому був заарештований за приналежність до ОУН. Рік пробув у Тернопільській в’язниці. У своїй книжці «Над тихим Серетом», яка вийшла у Нью-Йорку в 1983 році, автор детально описує ці події. У вересні 1939 року його демобілізовують у «совітську» армію, але невдовзі потрапляє у полон до німців.

У Німеччині Михайло Ступка працює на одній з фабрик Туринії. Через свій запальний характер у питаннях відстоювання ідеї незалежної України у 1942 році потрапляє до в’язниці гестапо, а звідти через рік — до концтабору «Бухенвальд». Розповідям про спізнані там випробування присвячені сторінки ще однієї книжки «До берегів Атлантійського океану» (Нью-Йорк, 1985 рік). Опис свого життя та людських доль переростає в історичну панораму борні українства за свою честь, за свою націю, за свою державу.

Після закінчення Другої світової війни і звільнення з полону деякий час перебуває у Німеччині, а відтак переїжджає у США, де разом із дружиною Софією прагне піднятися на захист української мови та культури. Михайло Ступка стає скарбником комітету з відкриття в Гарвардському університеті кафедри українознавства.

В результаті клопіткої роботи було зібрано понад сто тисяч доларів, що дозволило не лише створити кафедру, але й постати їй своєрідним центром українства у Штатах. Михайло Ступка до останніх днів свого непростого життя опікувався діяльністю цього українського наукового товариства. Про цей період життя він описує у третій книзі спогадів під назвою «Під зоряним прапором Злучених Штатів Америки», яка побачила світ вже в Україні у 1995 році.

Зоря свободи над рідною землею зародила у серці автора промінь надії на достойне майбутнє. Михайло Ступка з великою щирістю, бажанням та матеріальною пожертвою залучився до відродження своєї держави, свого отчого села. Великі пожертви для Львівського національного університету імені Івана Франка та Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя допомогли не одному десяткові синів та дочок українців здобути вищу освіту в рідному краї. В 1999 році йому було присвоєно звання почесного професора ТДТУ.

Для сельчан Чернихова на пожертви Михайла Ступки та його побратимів-односельців (Івана Голуба, Петра Глинського та інших) закуплено трактор у сільську школу, зернозбиральний комбайн, завершено ремонтні та художні роботи з відновлення церкви, з будівництва Народного дому, школи, проведення газифікації села. Більше тисячі опублікованих, а ще десятки тисяч неопублікованих сторінок його книг служать і служитимуть школою пізнання долі нашої еміграції та її місця у боротьбі за незалежність України, а все содіяне Михайлом Ступкою (та за його сприяння) постане пам’ятником визнання і шани краян до нашого славного земляка.

О. Герман, зі статті «Дорога до себе», «Свобода» № 110 від 31 жовтня 2000 р.

10 травня 2017 року